Ще з початку 90-х рр. рейдерство стало доволі поширеним в Україні. Воно полягає у набутті сумнівними шляхами тимчасового права розпоряджатися активами та якнайшвидшим продажем цих активів пов’язаним із рейдером особам, із наступними перепродаваннями вилучених активів, унеможливлюючи їх повернення законним власникам.
Передумовою рейдерства в Україні стала втрата керованості та дієздатності правоохоронних органів, потім їх деморалізація. Держава просто втратила монополію на застосування сили у випадку рейдерських захоплень.
Прикладом такого захоплення можна вважати нещодавній інцидент із Чайка ЖК, коли було здійснено акт рейдерства під прикриттям «антирейдерства».
У нашій країні число таких захоплень зростає із кожним роком. З 2013 року відбулося майже 1700 рейдерських захоплень, з них – понад 500 за останні півтора року.
У 2014 було зареєстровано 230 справ щодо рейдерства , у 2015 – 250 справ, близько 300 – у 2016 році.
За даними ГПУ, найчастіше рейдерські захоплення відбуваються у Києві та Київській області. За останні 5 років там було зареєстровано майже 400 рейдерських атак. На другому місці – Дніпропетровська та Львівська область, де зафіксували понад 100 випадків рейдерства.
Крім того, за кількістю захоплення поширені в Одеській, Миколаївській, Донецькій, Закарпатській та Житомирській областях. Найменше випадків рейдерства було зафіксовано у Волинській та Сумській областях.
Взагалі рейдерське захоплення об’єкта здійснюється таким чином:
- на підставі підроблених документів або судового рішення (в більшості випадків — очевидно неправосудного) до державного реєстру вносяться відомості про належність майна (корпоративних прав, права управління майном) підставній особі, а відомості про справжнього власника видаляються;
- фізичне насильницьке захоплення об’єкта під виглядом реалізації власником своїх законних повноважень;
- захоплений об’єкт формально перепродається новому «добросовісному» набувачу чи цілому ланцюгу таких «добросовісних» набувачів.
Тобто під рейдерством розуміється спосіб заволодіння чужим майном, який одночасно містить ознаки шахрайства, грабежу (розбою), легалізації майна, здобутого злочинним шляхом, а іноді й постановлення завідомо неправосудного судового рішення.
Раніше існувало таке явище, як рекетирство. З часом, воно змінилося на рейдерство, яке є більш гуманним методом захоплення чужого майна.
Замість силових методів почали користуватись шпаринами у законодавстві. Рейдерство в Україні продовжує існувати через відсутність реформи судової системи та неефективне реформування правоохоронних органів. Держава просто недостатньо захищає бізнес та приватну власність.
У жовтні 2016 року у Верховній Раді було прийнято антирейдерський закон. Згідно з ним, реєстраційні дії щодо юридичних осіб можна проводити винятково в межах області.
Крім того, за спробу незаконного захоплення значно посилили відповідальність – до десяти років ув’язнення.